Це суміш ньюфаундленда, сенбернара та великої піренейської гірської собаки. Попри свої гігантські розміри, леонбергер — це втілення спокою та рівноваги. Вони позбавлені безпричинної агресії, неймовірно терплячі з дітьми та дуже віддані своїй сім’ї. Це не просто охоронець, а повноцінний компаньйон, який потребує постійного контакту з людьми та простору для життя.

Особливості грумінгу

Шерсть леонбергера — це його гордість і водночас головний біль власника. Вона довга, густа, водовідштовхувальна, з дуже щільним підшерстям. На шиї вона утворює характерну «левову гриву».

• Масштаб линяння: Леонбергери линяють багато. Дуже багато. Під час сезонного линяння підшерстя випадає в таких обсягах, що з нього можна було б зв’язати светр для всієї родини.

• Вичісування: Це щотижневий ритуал (мінімум 2–3 рази на тиждень), а під час линяння — щоденний. Вам знадобляться: великий слікер (пуходерка), металевий гребінь з довгими зубцями та дешеддер (граблі для підшерстя).

• Ковтуни: Найбільш проблемні зони — за вухами, під пахвами, на «штанях» та хвості. Якщо пропустити вичісування, шерсть там миттєво збивається у щільну повсть.

• Купання: Через розмір це непросте завдання. Купати леонбергера рекомендується раз на 3 місяці або в міру забруднення. Головна складність — ретельно намочити, а потім ще ретельніше висушити таку кількість шерсті.

• Заборона на стрижку: Ніколи не голіть леонбергера! Його шерсть захищає його як від холоду, так і від спеки. Стрижка під нуль порушує терморегуляцію і може призвести до сонячного удару або серйозних проблем зі шкірою. Можна лише злегка підстригати шерсть на лапах («оформити лапу») для охайності.

• Гігієна: Важливо стежити за чистотою «бороди» після їжі та станом вух. Також через велику вагу потрібно регулярно підрізати кігті, якщо собака не сточує їх самостійно, щоб не псувати поставу лап.